Консультпункт
| |
У вас буде дівчинка! - повідомила молодий лікар і уважно подивилась на мене. Я раділа. Я тріумфувала, тому що найбільше на світі мені хотілось народити саме дівчинку. Щоб хороша, щоб бантики-кіски, сукні з рюшечками, усе рожеве. І ім'я на честь моєї улюбленої дитячої ляльки з білим довгим волос сям. Ось на цьому мої материнські очікування і плани якось завершувалися. Я розуміла, що хочу саме дівчин ку, щоб її наряджати, причісувати, щоб водити за ручку і чути смішне «матуся». Зараз я думаю, що в мої тодішні 22 роки все це було цілком закономірним. І хоча в ті са мі 22 роки у мене вже була закінчена педагогічна освіта, це, як виявилося, нічого без практики не вар те. Та і книг, з яких можна було б дізнатися про щось ко рисне про виховання дівчинки, на той час було не так багато.
завдання № з виховання дівчин ки. Я зайнялася пошуком танцювального гуртка, і неза баром моя улюблена донечка вже опановувала осно ви ча-ча-ча в танцювальному клубі. Туди брали саме з чотирьох років. На запитання тренера: «Де у тебе пра ва ручка?» — моє золотце бадьоро показало ліву, і нас прийняли. Важко сказати, унаслідок чого зникли дитяча незручність і незграбність. Зараз я вважаю, що спра ва не стільки в танцях, скільки в дорослішанні. Але все-таки свою другу доньку я намагатимуся якомога раніше віддати на хореографію або секцію спортивної гімнастики. Дівчинка повинна гарно рухатись.
завдання № 2 і погане, і хо роше. У результаті вийшло зовсім непогано. Готувати вміє, прибирати також, посуд мити Я часто повторювала доньці: «Ти ж дівчин ка!», причому привід міг бути абсолютно різ ний. Наприклад: «Битися недобре, тому що дівчатка взагалі не б'ються», «Потрібно бу ти акуратною, тому що ти дівчинка». Робила я це абсолютно неусвідомлено, просто тому, що так говорили мені моя мама і бабуся. Уже не знаю, добре це чи не дуже. Але результат все-таки є. Ще в допідлітковому віці моя дочка абсолютно чітко усвідомила, що вона належить до жіночої половини людства, і почала отриму вати від цього задоволення. Тому Я завжди продумувала гардероб доньки. Тоді у ме не вже був досвід роботи з дітьми, і я чимало побачи ла дівчаток, яким не подобалося носити спідниці, які ви магали від мам тільки джинси і шорти, стриглися «під хлопчика». А я переконувала, що довге волосся — це жі ночно і красиво, що спідниця — це романтично, і ніжні кольори доньці дуже личать. Теж вийшло. Я гадаю, тому, що шопінг у нас завжди був спільний, я отримувала ве лике задоволення від того, що радилася — чи личить ме ні ця сукня, а ось ця кофтина? Причому я добре розумі ла, що мій власний смак, на жаль, далекий від доскона лості. завдання № — навчити добре виглядати. Дівчинка по винна вміти, любити одягатися і стежити за собою!
| |
Далі завдання № 5 Збираємо «дівчачі» іграшки, книги, художні та мультиплікаційні фільми. Гадаю, що всі зі мною погодяться, якщо я скажу, що вони відігра ють важливу роль у вихованні. Ні, у нас удома не було надлишку ляльок Барбі. Проте коляска, лялькові меблі, пупс, іграшковий посуд — усе це ми проходили. Утім, пара-трійка «хлопчачих» іграшок у нас також була — ра-діокерований автомобіль і навіть автомат. Але це було просто для того, щоб порівняти. Потрібно розуміти, що виробники іграшок небезпідставно поділяють іграш ки на предмети для хлопчиків і для дівчаток. Викорис товуючи іграшку, дитина уживається у свою соціальну роль, робить те, що роблять люди її статі. Дівчатка нянь чать дітей, готують, лікують, роблять зачіски, прибира ють, а хлопчики лагодять, водять машини, воюють. Тому іграшки для хлопчиків і для дівчаток обов'язково мають різнитися. Набір посуду, набір лікаря, магазин, усякі по бутові іграшкові прилади — усе це допомагає дівчинці уживатися в її жіночу роль.
«Маруся ще повернеться» (І. Токмакова);
«Дикий собака Дінго» (Р. Фраєрман);
Оскільки всі діти дуже люблять дивитися телевізор, то можна фільми для виховання. У дівчинки мають бути іграшки, книги, художні та мультиплікаційні фільми, які допоможуть їй усвідомити, що вона дівчинка!
Завдання №6 це створен ня нормальної самооцінки. Дівчинка повинна ставити ся до себе добре!
| |
якось спілкуючись дівчинка- підліток заявила Дітей не хочу. Якщо раптом я завагітнію, то обов'язково зроблю аборт». На таку заяву я декілька хвилин навіть не знала, що відповісти. Як зробити так, щоб дівчинка прагнула до створення нормальної сім'ї, до того, щоб хотіти народити дитину, а краще, якщо і не одну? Чому іноді в голові у дівчаток виникають ось такі дивні уявлення про життя? У тієї дівчинки-підлітка перед очима був приклад власної мами, яка розв'язувала питання контрацепції тільки за допомогою лікарів, роблячи аборти. — Кожній мамі хочеться, щоб у доньки склалося особис те життя. Щоб чоловік був хороший, щоб було кохання... А це, запевняю я вас, залежить від того, які стосунки у дівчинки складаються з батьком. Якщо батько приді ляє дівчинці увагу, говорить їй компліменти, готує пода рунки, повірте, вона навряд чи обере чоловіка, який її ображатиме або навіть битиме, не даватиме грошей і виганятиме на вулицю. Тому завдання № Ми з донькою звикли розмовляти. Увечері ми сідає мо на кухні, п'ємо чай і говоримо. Мені завжди є чим поділитися з моєю донькою, а їй — зі мною. Адже не бу ває гри в одні ворота. Якщо ти хочеш, щоб у тебе вини кли довірчі взаємини з дитиною, не просто витягуй з неї інформацію, але й ділися своїми секретами. (Тільки не варто перетворювати дитину на «жилетку», і вантажити її всіма своїми дорослими проблемами.) Порадитися з ди тиною також можна. Адже іноді дитячий погляд на ре чі може бути дуже корисним. Взаємини з хлопчиками, подружками, учителями, переживання з приводу своєї зовнішності — та хіба мало чим хоче поділитися з вами донька. Я ніколи не сприймала дитячі проблеми як щось несерйозне. Сподобався Максим? А ти йому? А що тобі в ньому подобається? Знову посварилася з Марійкою? Розкажи докладніше, ми разом спробуємо розв'язати ситуацію. Це — завдання № 9. Стати для доньки подру гою. Розумною, терплячою, розуміючою і такою, яка приймає її такою, яка вона є! Дівчинка повинна мати можливість поділитися проблемами з мамою!
2 - 3 роки. У дитини 3-го року життя активно формується фразове мовлення. Згодом в мовленні з’являються прості речення.
Словниковий запас складає близько 100 слів, до 3-х років зростає до 500 слів. Малюк розуміє і правильно виконує двохетапну інструкцію ("піди в кухню і принеси чашку"), вірно використовує займенники я, ти, мені, речення будує з двох слів.
До двох років дитина вже засвоює звуки: П, Б, М, Ф, В, Т, Д, Н, К, Г, Х.
Свистячі звуки (С, З, Ц), шиплячі (Ш, Ж, Ч, Щ), сонорні (Р, Л) вона зазвичай пропускає або замінює.
Засвоює поняття «один», «багато».
Дитина розуміє значення дій в різних ситуаціях («покажи, хто сидить, хто спить»), значення прийменників в звичній конкретній ситуації («на чому ти сидиш?»).
Діти охоче слухають оповідання, казки, вірші, які вперше виводять їх за межі безпосереднього спілкування з дорослими, дають їм відомості про те, чого вони ще не бачили.
У два роки малюк має уявлення про призначення речей домашнього вжитку та особистої гігієни, правильно їх використовує.
Мовні надбання дітей стимулюють позитивні зрушення у їх психічному розвитку, позначаються на всіх психічних процесах (відчуттях, сприйманні, мисленні, пам'яті).
У перші три роки в дитини розвиваються всі функції мови, а з нею і мислення.
Діти в цьому віці починають засвоювати граматичну будову мовлення:
- засвоюють відмінкові закінчення,
- узгоджують прикметник з іменником,
- використовують деякі прийменники (на, у),
- оволодівають навичками використання в мовленні форм однини та множини іменників
Починає формуватися діалогічне мовлення
3 - 4 роки. Діти 4-го року життя здебільшого користуються в мовленні простими (непоширеними і поширеними реченнями). Поступово починають користуватись складними реченнями.
Розвиток мовлення у дітей 3-4 років відбувається особливо швидко. Як правило, дитина до 4-х років майже засвоює свою рідну мову. Активний словник малят від 3 до 4 років зростає буквально не щодня, а щогодини, приблизно до 100 нових слів за місяць. Якщо в 3 роки дитині для спілкування досить кількох сотень слів, у 4 роки ця цифра досягає 1000—1500 слів.
Діти починають правильно вимовляти:
- свистячі звуки: С, З, Ц,
- шиплячі: Ш, Ж, Ч,
Фонематичні процеси недостатньо сформовані. Діти можуть плутати звуки схожі за звучанням та артикуляцією.
Дитина називає своє ім'я, стать і вік;
- розуміє значення простих прийменників,
- виконує завдання типу «поклади кубик під чашку», «поклади кубик в коробку»,
- вживає в реченні прості прийменники і сполучники тому що, якщо, коли.
- Опановує множину іменників і дієслів.
Малюк розуміє прочитані короткі розповіді і казки з опорою на картинки і без них, може оцінити свою і чужу вимову, ставить запитання про значення слів. В лексиконі малюка з'явиться нове запитання: "Для чого?", "Чому?", яке вказує вже на достатньо високий рівень розвитку не лише його мови, але й мислення.
Адже він вимагає пояснень причинно-наслідкових зв'язків явищ. Наші "дорослі" пояснення не завжди зрозумілі для дитини, але приносять їй задоволення.
4 - 5 роки. В своїх висловлюваннях чотирирічна дитина використовує майже усі частини мовлення. Вже зустрічаються:
- складносурядні і складнопідрядні речення,
- вживаються прийменники по, до, замість, після,
- сполучники що, куди, скільки.
Дитина продовжує засвоювати узагальнюючі слова.
Відбувається інтенсивний розвиток граматичної будови мовлення, але дитина ще може допускати граматичні помилки:
- не завжди вірно використовує відмінкові закінчення,
- іноді неправильно узгоджує між собою слова.
Словниковий запас 1500-2000 слів, у тому числі слова, що позначають тимчасові і просторові поняття.
У мовленні все частіше зустрічаються прикметники, які передають якість та ознаки предметів, присвійні прикметники (лисячий хвіст), прислівники.
Діти засвоюють вимову звуків Р, Л, але ще можуть замінювати їх один-одним (наприклад, шапка – «сапка», жовтий – «жовтий»). Звук р в цьому віці діти ще можуть замінювати на й, л або ль (наприклад, рак – «йак», риба – «либа», пиріг – «пиліг»). Але до кінця 5-го року життя вже засвоюють правильну вимову Р, Л.
У дітей значно покращується фонематичне сприймання (на слух), але можуть плутати деякі звуки С – Ш; Ш – Ж. Нормою буде, коли до п’яти років дитина диференціює на слух, та у вимові всі звуки. Паралельно з цією навичкою завершується формуватись правильна звуковимова.
Дитина в цьому віці починає висловлювати особисту думку з приводу якихось подій, розмірковує про оточуючі предмети. За допомогою дорослих малюк переказує казки, повторює невеликі вірші.
Монологічне мовлення на початковій стадії.
5 - 6 років. До п'яти років запас слів у дитини збільшується до 3500 і більше. Вона активно вживає узагальнюючі слова («одяг», «овочі», «тварини» і тому подібне), називає широке коло предметів і явищ навколишньої дійсності.
У словах вже не зустрічаються пропуски, перестановки звуків і складів; виняток становлять лише деякі важкі незнайомі слова (екскаватор).
У реченні використовуються всі частини мови. Дитина опановує всі звуки рідної мови і правильно вживає їх у мовленні.
Фонематичні процеси більш сформовані. Дитина здатна до фонетичного аналізу та синтезу.
В словнику активно накопичуються образні слова і вирази, стійкі словосполучення (ні світ ні зоря, на швидку руку і ін.)
Дитина використовує синоніми, антоніми, багатозначні слова.
Засвоюються граматичні правила зміни слів і з'єднання їх в речення.
У цей період дитина активно спостерігає за явищами мови: намагається пояснити слова на основі їх значення, розмірковує з приводу роду іменників.
Таким чином розвивається мовна і мовленнєва увага, пам'ять, логічне мислення і інші психологічні передумови, необхідні для подальшого розвитку дитини, її успішного навчання в школі.
Діти самостійно складають розповідь, переказують казки, що говорить про оволодіння одним з найвищих видів мовлення – монологічне мовлення.
У дошкільників виникає внутрішнє мовлення, що стає засобом формування й функціонування внутрішніх розумових дій.
Поява внутрішнього мовлення є ознакою розвитку словесно-логічного мислення. Розвивається чуття мови, яке допомагає
- успішніше користуватися мовою,
- виправляти помилки свого мовлення,
- помічати такі помилки в інших
